Історико – віртуальна мандрівка «Євген Коновалець – людина, політик, легенда».   «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ  націю.» Євген Коновалець  4 червня – особлива дата в календарі національної пам’яті. Саме в цей день 1891 року у селі Зашкові, що на    Львівщині, народився Євген Коновалець – один із провідних діячів українського націоналістичного руху. Саме з цією яскравою, сильною і харизматичною особистістю пов’язано становлення та остаточне організаційне оформлення українського націоналістичного руху. Вплив Коновальця на історію української національно-визвольної боротьби важко переоцінити. Щоб зрозуміти масштаб діяльності Провідника, варто зупинитися на базових віхах його життєвого шляху.  На межі століть коли Україна була поділена між різними державами-сусідами 14 червня 1891 р. в галицько-українському селі Зашкові поблизу Львова, народився Євген Коновалець. В сім'ї галицької інтелегенції, де дід о.Михайло Коновалець був довгі роки греко-католицьким парохом, а батько Михайло був управителем місцевої народної школи, Євген Коновалець отримав з молоком матері любов до України, яка на той час перебувала під окупацією. Мати Євгена, Марія, походила з українського священичого роду Венгриновських. Брат Євгенового батька, о. Володимир Коновалець, який брав дуже активну участь в українському громадському і політичному житті і мав великий вплив на Євгена, був парохом села Малехів, а другий стрий Євгена, о. Орест Коновалець, був парохом села Страдче. У своєму рідному селі Зашків закінчив Євген Коновалець в 1901 р. народню школу. По закінчені народньої школи Євген переїзжає до Львова, де він навчається українській Академічній гімназії, яку він закінчив 1909 р. В науці Євген був весь час одним із найкращих учнів. Як повторював нераз Євген Коновалець своїм товаришам гімназистам, - «Українці, мусять бути добрими учнями, мусять засвоїти собі знання якнайкраще, якнайосновніше, якнайбільше, щоб надолужити те, що нам пограбувала неволя». Але в вимогах супроти себе самого й супроти своїх товаришів Євген Коновалець не спиняється на конечності належного засвоєння собі шкільної науки. Він звертає увагу на те, що сучасне політичне положення українського народу зобов'язує морально теж кожного українського студента, а то вже й гімназиста, бути активним працівником на народній ниві; суспільно-політичні ж українські діячі не сміють бути дилетантами, неуками; вони мусять мати належні підстави політичної освіти. А тому вже в сьомій гімназійній бере Євген Коновалець активну участь у праці таємних студентських гуртків, ціллю яких було ширити політичну свідомість й політичну освіту. Молодий Коновалець здобув блискучу освіту: закінчив Українську академічну гімназію, після цього навчався на юридичному факультеті Львівського університету, згодом став студентом Віденського університету. Вже у студентські роки виразно проявляється активна громадська позиція Євгена Коновальця, його прагнення прислужитися Україні, бути у перших лавах борців за її державність. Успішно опановуючи навчальний матеріал в університетських аудиторіях, Євген встигає активно працювати у лавах Студентського союзу, товариства "Січ". Також молодий патріот пише статі у часописі "Молода Україна", який базувався на національно-патріотичних позиціях. Модним були в той час як в Галичині так й великій Україні соціалістичні кличі. Але в Євгена Коновальця не викликали вони захоплення ніколи. Соціалістична доктрина «класової боротьби» була зовсім чужою українській духовності і могла тільки штучно насаджуватись серед українців при допомозі демагогії. Не писання Драгоманова, Маркса, Енгельса, але політичні поеми Тараса Шевченка, ідеологічно-програмову брошуру «Самостійна Україна» та політичні видання наддніпрянської Української Народньої Партії, що друкувались у Львові, вивчав Євген Коновалець сам і доручав вивчати, як підстави політичного знання українського інтелеґента. Склавши матуру, Євген Коновалець стає секретарем львівської філії «Просвіти» і поширює просвітницьку роботу, яку він в своєму рідному селі Зашкові. В 1909 р. по закінчені гімназії Євген записується на студії права до Львівського університету, які він закінчив в 1914 р. Вибух війни в 1914 р. не дали йому можливості довчитися в університеті і отримати диплом доктора права. Під час навчання він завжди активно брав участь громадсько-політичному політичному житті. Дуже великий вплив на молодого Коновальця мали праці Дмитра Донцова, який в той час перебував в Галичині, на еміграції. В 1912 р. покликано Євгена Коновальця до військової служби в австрійській армії. Як студент відслужив він однорічну військову службу в старшинській школі у Львові та із ступенем четаря («лейтенант») повернувся до «цивіля» кінчати перервані студії. Під час Першої світової війни Коновалець відзначився у боях проти військ Російської імперії у лавах Легіону Українських Січових Стрільців. Під час жорстокого бою на горі Маківка у 1915 року, де загони УСС героїчно билися з переважаючими силами ворога і виявили яскраві та масові приклади героїзму, Євген Коновалець потрапляє до полону. Утім, навіть жорстокі умови табору для військовополонених не зламали націоналіста. Він веде активну роботу серед українських бранців, формуючи з них ядро майбутніх військ визвольних змагань. У 1917 році у Києві Коновальцем було сформовано корпус Січових Стрільців, який вів запеклі бої проти більшовицьких військ. Полковник армії Української Народної Республіки Євген Коновалець здійснив багато успішних військових операцій, завдав жорстоких поразок червоним окупантам. Утім, сили були нерівними, і в цьому немає провини полковника Коновальця: стікаючи кров’ю, відчайдушно відбиваючи атаки переважаючих сил ворога, українські вояки змушені були спокутувати фатальні помилки керманичів Української Центральної Ради, які у 1917 році виявили злочинну бездіяльність у сфері військового будівництва і безглуздо втратили унікальний шанс сформувати чисельну українську армію. Після поразки Визвольних змагань Коновалець не втрачає віри в перемогу, він скликає 1920 року у Празі з’їзд українських старшин, на якому було створено Українську Військову Організацію (УВО). Фактично, упродовж 1920-х років ця організація була ядром українського національно-патріотичного руху. Маючи широкий діапазон діяльності: від силових акцій до просвітницької роботи, УВО чинила шалений (і головне – успішний!) опір полонізації західноукраїнських земель, поширювала діяльність і на Наддніпрянщину. У 1929 році завдяки титанічним зусиллям Євгена Коновальця відбувається консолідація націоналістичного руху: на базі кількох розрізнених організацій була створена потужна та монолітна Організація Українських Націоналістів (ОУН). На Першому конгресі ОУН полковника Коновальця було обрано Головою цієї організації. Під керівництвом вождя, авторитет якого був беззаперечним, ОУН стрімко нарощувала свою потугу упродовж 1930-х років, впливаючи на всі сторони життя західноукраїнських земель. Резонансні силові акції, масштабні пропагандистські кампанії, кропітка та системна просвітницька робота – все це зробило ОУН вагомим фактором впливу на окупованих українських землях. Активна діяльність Коновальця по консолідації національно-патріотичних сил та його стратегічний курс на створення Української Самостійної Соборної Держави викликали занепокоєння не лише у польських, але й у совєтських владних колах. Полковник Коновалець неодноразово робив спроби збудувати агентурну мережу на окупованих більшовицьким режимом українських землях. Відчуваючи у Коновальці смертельно небезпечного і могутнього ворога, більшовицьке керівництво наказало вбити його. Але, хоча 25 травня 1938 року Євген Коновалець був підступно вбитий совєтським агентом Судоплатовим, своєї стратегічної мети червоні тирани не досягли. Організований український націоналістичний рух продовжував набирати силу. Дійсно, через два роки після загибелі Коновальця відбувся розкол ОУН, неодноразово траплялися конфлікти та непорозуміння. Але титанічна постать Євгена Коновальця залишалася тим моральним орієнтиром, на який рівнялися націоналісти. Прапор визвольної боротьби підняли Степан Бандера і Роман Шухевич, приклад життя, яке було жертовним служінням нації, надихав сотні тисяч героїв ОУН-УПА, надихає Коновалець і тисячі сучасних націоналістів. І нині немеркнучою зорею нам є заповіт полковника Коновальця: "…уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів – безоглядність; супроти громади – усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації – щирість, не плазунство, а критика – для добра Організації, а не особистих амбіцій. Ми даємо новий почин і мусимо внести нові методи праці на українських землях…"  Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації проведеної органами НКВД СРСР. Вбивство Коновальця виконав співробітник НКВС Павло Судоплатов. (Пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ) Він зумів увійти в довіру до Коновальця, котрий вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» й «представляв», за придуманою НКВД легендою Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх». Про це інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937 Судоплатова прийняв особито Сталін й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. Через тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВД Єжову та голові ЦИК УРСР Петровскому. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесений смертний вирок. 23 травня 1938 Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готелю "Атланта" вибухівку, закамуфльовану підривниками НКВС під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула. Похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.            Джерела: Ковальчук М. На чолі січових стрільців: військово-політична діяльність Євгена Коновальця в 1917-1921 рр. - К., 2010. - 288 с. Коновалець Є. Я б'ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки... - К. : Видавництво Темпора. - 272 с. Сватко Я. Євген Коновалець - творець ОУН. - Л., 2006. - 64 с.    Посилання: Петро Мірчук: Євген Коновалець Осип Навроцький: Полковник Євген Коновалець Віктор Гуменюк: Євген Коновалець, як символ нації Dmytro Shtykalo: The Founder of the Revolutionary Liberation Movement Віктор Рог: Провідник буремної доби Сергій Кричильський: Пекельна машина у Роттердамі Олеся Ісаюк. Мандрівка до Полковника. Де похований Коновалець